Проблеми та особливості розвитку легкої промисловості в Україні: статистичний порівняльний аналіз із країнами Євросоюзу

Анотація

Легка промисловість – один із базових стратегічних сегментів національної економіки, який забезпечує майже 5% бюджетних надходжень і 2,6% українського товарного експорту, а отже, має значний потенціал для подальшого розвитку. Метою статті є визначення проблем та особливостей розвитку легкої промисловості в Україні за результатами порівняльного статистичного аналізу з країнами Євросоюзу. Як засвідчили результати досліджень, наслідком системної негативної динаміки виробництва продукції легкої промисловості стало відставання України, зокрема від Польщі – у 6 разів, від Німеччини – у 21 раз, а від Італії – у 73 рази. Легка промисловість України (як і провідних країн Євросоюзу) спеціалізується на виготовленні продукції кінцевого споживання, частка якої у структурі випуску становить понад 60%. Попри таку спеціалізацію, потреба внутрішнього ринку у товарах легкої промисловості майже на 90% покривається імпортом. Водночас значна експортоорієнтованість текстильних та інших виробництв легкої промисловості при високому рівні імпортозалежності національної економіки за усіма сегментами споживання продукції цих виробництв свідчить про наявність високої частки толінгових операцій в українському експорті. Розвиток української легкої промисловості стримує наявність таких ключових проблем: висока залежність від імпортних сировини, матеріалів і комплектуючих; низька цінова конкурентоспроможність продукції вітчизняного виробництва на внутрішньому ринку; зосередженість значної частини виробництв на виготовленні продукції з давальницької сировини. Звідси пріоритетним завданням державної промислової політики щодо підтримки розвитку легкої промисловості є відновлення (із подальшим нарощуванням) сировинного забезпечення текстильних та інших виробництв в Україні. Наступне завдання – створення конкурентних умов на внутрішньому ринку товарів легкої промисловості шляхом ліквідації тіньового товарообороту в цьому сегменті. Третім завданням є зменшення обсягів сировинного експорту, натомість нарощення поставок на зовнішні ринки високоякісної продукції з високою часткою доданої вартості.