The Pharmaceutical Industry in New EU Member States: A Statistical Comparison with Germany. Lessons for Ukraine

Анотація

Фармацевтичне виробництво – стратегічний сектор економіки Євросоюзу. Керівництво країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ), що у 2004 р. стали новими членами ЄС, розбудовують національні фармацевтичні індустрії, керуючись європейськими нормами та регламентами, з одного боку, щодо виробництва та реалізації лікарських засобів (ЛЗ) та медичних виробів (МВ), з іншого, – щодо державної допомоги суб’єктам господарювання та публічних закупівель. Метою статті є оцінка зміни після вступу до ЄС економічних результатів діяльності фармацевтики Польщі, Угорщини, Чехії та порівняльний статистичний аналіз із Німеччиною – лідера фармацевтичного виробництва ЄС; виявлення ключових проблем розвитку галузі у країнах ЦСЄ задля розробки рекомендацій щодо репродукції кращих практик та формулювання застережень для України.

Як засвідчили результати досліджень, виробники фармацевтичних товарів (ФТ) (гр.54 SITC Rev.4) країни ЦСЄ сьогодні орієнтуються переважно на ринок ЄС; їх головний партнер – Німеччина. Після вступу до ЄС товарообіг високотехнологічними фармацевтичними товарами (ВТФТ) в країнах ЦСЄ значно збільшився, водночас спостерігається суттєве зростання імпорту цих товарів і нарощування негативного сальдо. Встановлено, що на фармацевтичних підприємствах країн ЦСЄ значно зросла заробітна плата після вступу до ЄС, але вони дотепер мають дуже великий розрив в оплаті праці порівняно із Німеччиною. У виробників ЛЗ та МВ країн ЦСЄ збільшилась очевидна продуктивність праці (apparent labour productivity), але дотепер вони мають значний розрив з ефективності виробництва порівняно із Німеччиною. У досліджених країнах ЦСЄ значно зросли витрати фармацевтичних компаній на дослідження і розробки (Business enterprise expenditure on R&D), водночас розрахована частка витрат на дослідження і розробки фармацевтики в цих країнах залишається доволі низькою як порівняно із середнім значення по ЄС (16,1%), так і по Німеччині (25,6%). Показано, що, зокрема у Польщі зі вступом до ЄС фармацевтика розвивалася повільнішими темпами, ніж інші галузі переробної промисловості, поступово втрачаючи свої позиції, а також збільшуючи імпортозалежність виробництва ЛЗ та МВ. Обґрунтовано, що розширення на фармацевтичну галузь дії майбутньої Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислової продукції (Угода АСАА, або “Промисловий безвіз”) з Євросоюзом, за якою нині ведуться переговори, матимуть зиск для української фармацевтики лише за певних умов: з одного боку – посилення ендогенного потенціалу розвитку галузі, з іншого – зміцнення переваг локалізації для заохочення європейських компанії створювати на території України центри досліджень і розробок та виробничі майданчики (у т. ч. для контрактних досліджень та виробництва). Обґрунтовано, що залучення інвестицій та технологічних ресурсів європейських фармацевтичних компаній, здатне прискорити запуск виробництва та експорт ЛЗ та МВ продуктів (без втрат часу на послідовний розвиток), доповнюючи активи українських виробників (через передачу знань та навичок), але вони не замінять внутрішні зусилля з формування матеріальних і нематеріальних активів галузі. Україні в умовах євроінтеграції необхідно реалізовувати політику нарощування ендогенного потенціалу розвитку галузі, спиратися на комплексний підхід (не фокусуючись лише на ЛЗ та МВ), що охоплюватиме такі ключові напрями: біологічні та хімічні інгредієнти, медичне обладнання, фармацевтичні наповнювачі та упаковка, обладнання та апаратура фармацевтичного виробництва. Це зменшить залежність фармацевтики від імпорту та попередить проблему “усіченої індустріалізації”, котра може спричинити структурні проблеми, погіршить платіжний баланс та ослабить національну валюту.