Еволюція методичних підходів до оцінювання ефективності діяльності науково-дослідних установ в Україні

Анотація

Розглянуто еволюцію застосовуваних в Україні методичних підходів до оцінювання ефективності діяльності наукових установ. Проведений аналіз чинних нормативних актів та методологічного підходу до державної атестації та оцінки діяльності наукових установ, який використовується з часів набуття Україною незалежності, свідчить про їхню нумерологічну спрямованість, що базується на системі кількісних атестаційних параметрів. Оцінювання ефективності діяльності наукової установи за єдиним індикатором, побудованим на складних і неоднозначно визначених розрахунках, не відповідає міжнародним стандартам, прийнятим у країнах ЄС.

У Національній академії наук України використовується інший підхід до оцінювання діяльності наукових установ з метою реалізації заходів, прописаних у Концепції розвитку НАН України на 2014–2023 роки. Запроваджена Методика оцінювання ефективності діяльності наукових установ НАНУ базується на методології, принципах і підходах до оцінювання, що визначені в Лейденському маніфесті. Відповідно до зазначеної методики, визначення кількісних показників є лише одним із елементів процедури, а ухвалення результатів оцінювання здійснюється на основі якісного аналізу різних аспектів діяльності установи та її підрозділів незалежними експертами, які є фахівцями за науковими напрямами діяльності установи та мають авторитет і повагу серед своїх колег.

Розглянуто основні відмінності обох методик оцінювання, що використовуються нині для оцінювання діяльності наукових установ НАН України. Проаналізовано та порівняно отримані результати. Визначено позитивні аспекти оцінювання наукових установ НАНУ шляхом експертного судження, визначено проблеми, що виникають під час проведення процедури оцінювання.

Зроблено висновок, що відхід від визначення результатів діяльності наукових установ лише шляхом розрахунку комплексного індикатора надав можливість експертам оцінити установи в цілому та їх підрозділи, зважаючи на унікальність і особливості, відмінності та специфіку залежно від галузі науки й напрямів досліджень, а також дозволив визначити перспективи розвитку та місце установ у національному й міжнародному наукових середовищах.