Реєстри системи освіти в європейських країнах: корисний досвід для України

Анотація

У сфері освіти будь-якої країни функціонують великі обсяги інформації, що стосується освітніх закладів, наукових установ, учнів та студентів, педагогічних працівників, науковців, освітніх дипломів і сертифікатів тощо. Тому системи реєстрів, які надають змогу систематизувати ці відомості, зберігати їх у зручному вигляді, редагувати та надавати як фізичним особам – власникам даних, так і забезпечувати підтримку прийняття управлінських рішень, є необхідним інструментом задоволення інформаційних потреб сучасного суспільства. Реєстри (бази даних) галузі освіти є невід’ємною складовою системи інформаційних електронних ресурсів у розвинених країнах, що зазвичай складається з двох підсистем – реєстрів, які містять інформацію про населення, та реєстрів щодо бізнесу.

Найбільшого прогресу у створенні систем електронних інформаційних ресурсів, за визнанням експертів міжнародних організацій, досягнуто у північноєвропейських країнах. Ці країни стали й піонерами у проведенні переписів населення на основі реєстрів, у тому числі, − і реєстрів галузі освіти.

Метою статті є узагальнення досвіду північноєвропейських країн із створення та функціонування систем електронних інформаційних ресурсів у галузі освіти для його урахування в українських реаліях.

У роботі розглянуто освітні реєстри (бази даних) Данії, Нідерландів, Норвегії, Естонії та здійснено порівняння цих систем у шести країнах Північної Європи. Зазначено, що у Данії створено найбільш розгалужену систему реєстрів, які веде і профільне міністерство, і статистичний офіс, у Нідерландах та Норвегії існує тільки по два освітніх реєстри, що містять необхідні відомості стосовно усіх рівнів освіти населення, в Естонії функціонує єдина Інформаційна система освіти, а у Швеції та Фінляндії створено окремі реєстри для кожного рівня освіти. Усі зазначені системи галузі освіти мають достатнє наповнення інформацією та постійно вдосконалюються. А найголовніше – що ці освітні реєстри (бази даних) у всіх розглянутих країнах пов’язані за допомогою персонального ідентифікатора фізичної особи з іншими реєстрами, які містять інформацію про населення.

У статті досліджено процес створення Єдиної державної електронної бази з питань освіти в Україні, розглянуто реєстри, які включено до цієї системи, та їх наповнення. На основі узагальненого досвіду створення систем електронних інформаційних ресурсів у північноєвропейських країнах представлено висновки та рекомендації щодо удосконалення та подальшого розвитку українських освітніх реєстрів та їх взаємодії з іншими реєстрами, що містять інформацію про населення.