Нові національні пріоритети використання земельних угідь у аграрному секторі

Анотація

Земельні ресурси аграрного сектору є найважливішою складовою національного багатства України. Однак їх використання наразі не відповідає вимогам сучасності, оскільки спрямовується на перманентне нарощування обсягів валового виробництва сільськогосподарської продукції без урахування потреб поліпшення й охорони ґрунтів, дотримання вимог законів онтології та збереження екології. Трансформація земельних відносин у вітчизняному аграрному секторі, необхідність якої усвідомлювалася суспільством, спрямовувалася на пошук відповідальних господарів землі, якими мали стати домогосподарства. Однак, як випливає з результатів дослідження, справжніх господарів земельних ділянок досі не вдалося знайти, оскільки реформування відбулося зі значними порушеннями та зловживаннями.

Земельна та аграрна реформи, що реалізовувалися через заходи роздержавлення, паювання та приватизації земельних ділянок, привели до утворення двох найбільших груп користувачів і власників сільгоспугідь: агрохолдингів і господарств населення. Натомість малі та середні агроформування не одержали належного розвитку, як це нині має місце в багатьох країнах ЄС. Як результат, власниками земельних ділянок у багатьох випадках стали особи, які не мали безпосереднього відношення до сільськогосподарських земель. Про деструктиви земельної реформи свідчать, зокрема, незатребувані земельні паї та зростання кількості ділянок, покинутих дрібними власниками. Не зуміли належним чином організувати використання орендованих земель і власники агрохолдингів, які спрямовують своє господарювання на одержання надприбутків. Проблема полягає насамперед у тому, що прибутковість при цьому досягається без урахування потреб збереження родючості ґрунтів.

У статті обґрунтовується потреба запровадження нових національних пріоритетів використання сільськогосподарських угідь, за яких ключові заходи мають спрямовуватися на формування малих і середніх сільськогосподарських підприємств. Доведено пріоритетність проведення інвентаризації земельних угідь АПК у розрізі площ, а також власників і користувачів, що слугуватиме дорожньою картою розробки програми використання земельних угідь відповідно до глобалізаційних та інтеграційних процесів. Отже, новим пріоритетом організації земельного господарства має стати інтенсифікація діючих і створення нових малих і середніх сільськогосподарських агроформувань за аналогією з країнами ЄС.

Автори пропонують залучити потенціал вітчизняної науки до пошуку нових пріоритетних напрямів використання земельних угідь у межах новостворених об’єднаних територіальних громад.