Порівняльний аналіз українських і європейських інформаційних освітніх систем

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі цифровізації у формуванні ефективної освітньої політики та необхідністю забезпечення порівнянності національної освітньої статистики з європейськими стандартами. У сучасних умовах цифровізації державного управління інформаційні системи освіти є ключовим інструментом збирання, обробки й аналізу даних, що використовуються для прийняття управлінських рішень. В Україні таку функцію виконують програмно-апаратний комплекс “Автоматизований інформаційний комплекс освітнього менеджменту” (АІКОМ) та Єдина державна електронна база з питань освіти (ЄДЕБО), які формують основу національної освітньої інформаційної інфраструктури. Метою статті є оцінювання архітектури та функціонала українських інформаційних освітніх систем, а також їхнє порівняння з інформаційними системами управління освітою країн Європейського Союзу для визначення напрямів подальшого розвитку та підвищення порівнянності даних. У дослідженні використано методи порівняльного та системного аналізу, що дозволило визначити структурні особливості, функціональні можливості й аналітичний потенціал досліджуваних систем. У статті проаналізовано архітектурні принципи побудови АІКОМ та ЄДЕБО, їхню взаємодію, рівень інтеграції з іншими державними реєстрами, можливості формування статистичних показників та підтримки політики, заснованої на фактичних даних (evidence-based policy). Встановлено, що українська модель реалізує дворівневу структуру, в якій ЄДЕБО виконує реєстрову функцію, а АІКОМ забезпечує аналітичний контур інформаційної системи управління освітою (EMIS). Порівняння з європейськими системами показало відповідність загальним концепціям побудови EMIS, однак виявило потребу в розширенні дезагрегації даних, розвитку лонгітюдного трекінгу здобувачів освіти, підвищенні інтероперабельності та впровадженні міжнародних стандартів обміну даними. Результати дослідження свідчать про технологічну готовність українських систем до інтеграції в європейський статистичний простір та визначають ключові напрями їхньої модернізації, зокрема розвиток прогнозної аналітики, інтеграцію з реєстрами ринку праці та розширення соціально-економічних індикаторів.