Участь громадськості в державному та місцевому управлінні. Принципи, статистика та Європейський досвід для України

Анотація

Питання ефективної участі та співпраці громадянського суспільства і владних структур останнім часом стало однією з головних соціальних проблем у світі. Хоча теоретичні питання партисипативного управління (управління участі) вже добре розроблені й широко застосовуються, наприклад, у підприємницькій діяльності, співпраця влади і громади становить серйозну проблему в світі й в Україні особливо. Результативність співробітництва влади і громадянського суспільства пов’язана з сучасним станом обох сторін, якістю їх роботи та взаємною довірою між ними. Слід також враховувати, що ця проблема є частиною проблематики трикутника влада – суспільство – бізнес і зазнає значного впливу зовнішнього середовища в умовах глобалізаційних процесів у світі.

В Україні слід враховувати те, що чинна система влади досі має відбитки радянщини, практично не відповідає сучасним реаліям, а її реформа наразі неефективна. Дані Державної служби статистики України показують величезну кількість чиновників місцевого самоврядування і державних чиновників, зібраних у галузеві структури. Громіздкий апарат державного управління спрямований на рішення проблем галузей економіки, а до соціальних проблем, тим більше до проблем конкретної людини, черга доходить тільки перед виборами.

З іншого боку, за даними Держстату, в Україні спостерігається велика різноманітність різних громадських організацій, але їх загальна кількість мала. За даними Євростату, кількісні та якісні характеристики розвитку громадянського суспільства в Україні значно відстають від європейських. За великої розмаїтості цілей має місце слабка консолідація зусиль, ресурсів і методів вирішення найбільш важливих проблем суспільства. Усе це сильно ускладнює співпрацю влади і громади.

Теоретичні та практичні аспекти проблеми співпраці структур влади і громадянського суспільства давно розробляються в Європі. Ззапропоновані й упроваджені сучасні принципи та різні технології її розв’язання. Висвітлено першу типологію громадської участі у вигляді “драбини громадянської участі”, розроблену американською дослідницею Ш. Р. Арнштайн. Вона виокремила три рівні – неучасть, символічна участь і громадська влада. Розглянуто Кодекс рекомендованих норм участі суспільства в прийнятті публічних рішень, розроблений для значного підвищення ефективності спільної діяльності Європейського Співтовариства. Ця технологія фактично є стандартом співпраці влади і громадянського суспільства в Європі.

У роботі обґрунтовано необхідність реформування системи співпраці владних структур та громадянського суспільства в Україні на основі використання європейського досвіду такої співпраці. Висвітлено цілі, принципи, методи й етапи співпраці влади і суспільства, проаналізовано їх переваги та недоліки. Зазначено, що таке співробітництво буде ефективнішим, якщо передбачатиме участь соціально орієнтованого підприємництва та формування довіри між усіма сторонами.