Чинники зростання сукупної факторної продуктивності

Анотація

Сукупна факторна продуктивність (СФП) сьогодні широко визнається суттєвим чинником як довгострокового економічного зростання, так і його короткострокових коливань. Дослідники Міжнародного валютного фонду дійшли висновку, що зростання СФП – найважливіша довгострокова рухома сила підвищення рівня життя населення. Нинішні невисокі темпи зростання ВВП України вимагають пошуку прискорювачів, одним із яких є збільшення СФП. Тому аналіз факторів, які сприятимуть цьому зростанню в нашій країні, є актуальним завданням.

Зростання продуктивності різко загальмувало в усьому світі після глобальної фінансової кризи 2008–2009 рр. і досі залишається млявим. Це уповільнення, поряд з незначними інвестиціями, старінням робочої сили, уповільненням накопичення людського капіталу, стало головним чинником спаду виробництва. Протягом останніх років Міжнародний валютний фонд детально аналізує причини уповільнення інновацій та, відповідно, СФП, визначає фактори впливу на неї для пошуку шляхів виходу з нинішньої пастки низьких темпів зростання.

Метою роботи є визначення чинників впливу на СФП, найбільш ефективних для України. Для цього вивчено наявні фактори впливу на сукупну факторну продуктивність у зарубіжних країнах, на основі моделі Солоу розраховано та проаналізовано динаміку СФП в Україні, визначено фактори, які впливали на її динаміку протягом 2000–2017 рр. Обґрунтовано, що до ключових чинників впливу на СФП у світі належать: міжнародний трансфер знань та технологій; діяльність малих інноваційних швидкозростаючих фірм; підвищення рівня та якості освіти; зростання обсягів витрат на науку та інновації, особливо бізнес-сектором; збільшення інвестицій у нематеріальні активи; активізація патентної діяльності; доступ підприємств до кредитування.

Показано, що динаміка СФП в Україні характеризується високими темпами росту до 2012 р., різким падінням у 2013–2015 рр. і поверненням на траєкторію зростання у 2016–2017 рр., але з набагато помірнішими темпами. Чинниками, що сприяли цьому поверненню, стали капітальні вкладення у нематеріальні активи, зростання патентної активності, інтенсифікація інноваційної діяльності у високотехнологічному секторі. Водночас фактори, які стримують СФП, – це значна частка передачі технологій за формою “ноу-хау, угоди на придбання (передання) технологій”, що стримує широке впровадження новітніх технологій, зниження обсягів фінансування наукової та інноваційної діяльності.

Подальші дослідження доцільно спрямувати на пошук політичних рішень, що сприятимуть упровадженню структурних реформ, направлених на вирішення існуючих проблем і ліквідацію їх наслідків, особливо у сферах інновацій, освіти та навчання.